Управлінська діяльність

у забезпеченні наступності між дитячим садком і школою

Дошкільне виховання є першою і дуже важливою ланкою освіти. Ідея наступності дитячого садка і школи – одна з необхідних умов безперервної освіти, про що йдеться в Законі про освіту, Державній національній програмі " Освіта” та Законі про дошкільну освіту. "Дошкільний вік і молодший шкільний вік визначають майбутнє людини”. Ці слова видатного педагога В.О.Сухомлинського підкреслюють важливе значення підготовки дитини до навчання в школі.

Наступність у роботі дошкільного закладу і школи – важлива і складна педагогічна проблема.

Наступність – це внутрішній органічний зв’язок загального, фізичного, духовного. Здійснення наступності в роботі дошкільного закладу і школи полягає в тому, щоб розвинути в дошкільника готовність до сприймання нового матеріалу, до вступу в нове життя. Дошкільний заклад має створити міцний фундамент, на якому легко буде зводитись споруда, тобто дитина легко і якісно засвоюватиме нові знання, поняття.

Нині, коли відбувається перехід на 12-річне навчання в школі та реалізується завдання обов'язкової освіти в дошкільній ланці, особли­вої актуальності набуває проблема наступності та перспективності як умова безперервної освіти.

Здійснюючи наступність між дошкільним навчальним закладом і початковою школою, необхідно передбачати:

—на дошкільному етапі - збереження самоцінності даного віково­го періоду, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, її готовність до взаємодії з навколишнім світом, розвиток провідної діяльності (гри) як фундаментального новоутворення дошкільного періоду;

—на початковому етапі - опору на наявний рівень досягнень дошкільного дитинства, індивідуальну роботу у випадках інтенсивного розвитку, спеціальну допомогу з корекції несформованих у дошкіль­ному дитинстві якостей, розвиток провідної діяльності (навчання) як фундаментального новоутворення молодшого шкільного віку.

У цьому зв'язку наступність слід розглядати як побудову єдиної змістовної лінії, що забезпечує ефективний поступальний розвиток дитини, її успішний перехід на наступний етап, зв'язок і узгодженість кожного компонента методичної роботи (мети, завдань, змісту, методів, засобів, форм організації).

Повинні бути єдині для дошкільних груп та початкових класів пріо­ритети освітньої діяльності, зокрема:

- дослідження динаміки стану здоров'я та психічного розвитку дітей;

- удосконалення навчально-виховного процесу з урахуванням особистісних якостей, стану здоров'я та психічного розвитку дітей;

- забезпечення належного рівня соціального розвитку і громадянського виховання дошкільників та молодших школярів;

- інтеграція, індивідуалізація та диференціація навчального процесу; - поєднання, введення державних стандартів дошкільної і початкової освіти зі створенням умов для розвитку обдарованих дітей;

-навчання дітей з особливими потребами;

- інтеграція родинного та суспільного виховання.

Існує хибна думка, що дати дітям конкретні знання і вміння читати, писати, рахувати – це і є рівень їх підготовки до школи. Необхідно розглядати знання, уміння, навички дітей не як самоціль, а як засіб інтелектуального розвитку. Важливим є вміння міркувати, вміння виділяти суттєві ознаки в предметах і явищах, доступних розумінню дітей. Дошкілля готує дитину до школи як особистість. Пріоритет має належати виховним завданням.

Дошкільна підготовка передбачає добре розвинену ігрову діяльність, усне мовлення, рухову і просторову координацію, дрібну моторику, окомір, достатню для навчання саморегуляцію поведінки, вміння співпрацювати з педагогом. Навчання в дошкільному закладі направлене на те, щоб допомогти дитині легко ввійти в оточуючий світ і максимально розвинути її потенційні здібності.

Щоб забезпечити наступність між дошкільним навчальним закладом і школою, необхідно налагодити тісний зв’язок між цими двома ланками освіти. Забезпечити єдність між ДНЗ та школою допомагає план спільної роботи, який дає змогу упорядкувати і систематизувати діяльність педагогів у вирішенні завдань підготовки до школи.

План повинен передбачати:

1. Організаційно-педагогічна робота.

2. Методична робота.

3. Робота з батьками.

Зазвичай план передбачає проведення екскурсій в школу, спільних свят, виставок поробок з природного матеріалу, осінніх квітів, випуск стінної газети тощо. Протягом року спільно з учителями, заступником директора школи необхідно проводити міні-педради, дискусії за круглим столом, де вирішуються проблеми наступності в навчально-виховній роботі. Неможливо досягнути успіхів у підготовці дитини до школи без тісного контакту з сім’єю. Тому доцільно планувати різні форми роботи з батьками з даного питання.

Домогтись якісної підготовки дітей до школи у дошкільному закладі допомагає систематичне навчання педагогів та здійснення різних форм контролю за їх діяльністю. Потрібно детально продумати, яким чином надати допомогу педагогам і водночас контролювати їх. Насамперед на місяць можна скласти циклограму відвідування занять та режимних процесів з метою вивчення рівня підготовки дітей до школи, розвитку їх пізнавальної активності, вміння вирішувати проблеми завдання, діяти за словесною інструкцією, здійснювати взаємоконтроль. Знання вихователів з даного питання можна виявити під час проведення індивідуальних співбесід, колоквіумів, яким надаємо особливого значення. Особливого контролю потребує диференціація та індивідуалізація навчання.

Контроль доцільно здійснювати за такими головними показниками:

- обсяг і якість знань відповідно до програми;

- рівень умінь і навичок;

- особливості пізнавально-вольової активності.

Контроль за навчально-виховною роботою здійснюємо під час тематичних та комплексних перевірок. Так, вивчаючи в старшій групі питання " Стимулювати розумової діяльності дошкільників при навчанні розповідання”, було виявлено, що сам процес складання дітьми розповідей перетворюється або на індивідуальну бесіду, або на спільну творчість. Вихователі надмірно опікають дітей, тому вони губляться і не можуть скласти розповідь.

Педагогами дані пропозиції щодо роботи в цій групі, а саме:

- збагачувати досвід дітей потрібно інформацією;

- вчити розв’язувати різноманітні проблемні ситуації, використовуючи набуті раніше знання;

- забезпечувати розвивальний ефект навчальної діяльності.

Після проведення різних форм контролю висновки детально аналізуються, узагальнюються і приймають відповідні рішення, видаються накази. Виконання рішень та наказів потрібно обов’язково перевірити. Названі параметри освітньо-виховної роботи можуть бути реа­лізовані через модель співпраці обох ланок.

I блок. Робота з педагогами - взаємовідвідування уроків та занять, педради, виробничі нара­ди, методичне об'єднання, творчі групи, лабораторії, семінари, шко­ли педагогічної майстерності, конференції, виставки тощо.

II блок. Робота дитячих колективів - екскурсії, зустрічі дітей, організація свят, концертів, спортив­них змагань, туристичних походів, виставок, ремонт і виготовлення іграшок та ін.

ІІІ блок. Робота з батьками- батьківські збори, семінари-практикуми, педагогічні лекторії, консуль­тації, дні відкритих дверей, родинні свята, папки-пересувки, стенди.

Позитивна практика, пошук конструктивних шляхів розв'язан­ня проблем наступності та перспективності можливі за умови своє­часної, достатньої поінформованості педагогів та відпрацювання проблем, що виникли в системі дошкільний заклад-початкова шко­ла на теоретичному та практичному рівні. Поряд з педагогами-початківцями та вихователями-дошкільниками, що традиційно охоплюються методичним навчанням, особли­вої уваги потребують педагоги, які готують до школи дітей, котрі не відвідують дошкільні заклади.

Планування роботи повинно базуватись на аналізі минулорічного плану і поглибленій діагностиці вчителів і вихователів. Якщо дошкільна освіта сьогодні якісно змінилась у плані розу­міння сутності підготовки дитини до школи та реалізації її вікових можливостей на шостому році життя, то і початкова школа аж ніяк не може опиратися тільки на предметну готовність своїх наймен­ших учнів до навчання.

Початкова школа має створити такі умови, щоб ті якості, умін­ня, здобутки дошкілля, формування яких не завершилося на рівні дошкільного віку, могли б успішно й повноцінно розвиватися далі. Перед педагогами стоїть мета - полегшити процес входження дитини в навчальну діяльність.

Вихователі повинні працювати над формуванням у дітей таких якостей, як організованість, уміння усвідомлювати свої дії і працювати в дов­ільному режимі. Орієнтиром тут можуть стати вимоги розділу "Формуван­ня загально-навчальних умінь і навичок", яким відкривається про­грама початкових класів. При взаємовідвідуванні вихователями і вчителями занять необхідно виділити аспект, який недостатньо опрацьований у початковій школі, - це різні засоби реалізації індивідуального підходу до дитини.

Суттєвим напрямком роботи дошкільного закладу і школи з питання наступності повинна стати про­світа батьків, співпраця з родинами вихованців. Доцільно організувати лек­торії, присвячені проблемам розумового виховання і забезпе­чення наступності, можна провести для батьків старших груп "Контрольну для дорослих" з використанням тестових зав­дань шляхом моделювання.

Доктриною передбачено однаковий для всіх доступ до дошкільної освіти. У зв'язку з цим на базі дош­кільних закладів створюються групи короткотривалого режиму перебу­вання для дітей. З цією категорією батьків необхідно проводити адресні консультації ви­хователями, психологом. При дошкільному закладі можна створити консультпункт для тих батьків, які готують дітей до школи в умовах сім'ї. До роботи з цими дітьми по можливості можна залучити психолога, педіатра, вихова­телів, вихователя-методиста. В таких умовах сім'ї одержать теоретичну і практичну допомогу, при потребі педагоги можуть здійснити патронаж на дому.